уярмлювати

УЯ́РМЛЮВАТИ, юю, юєш і УЯРМЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., УЯРМИ́ТИ, млю́, миш; мн. уярмля́ть; док., перех. Позбавляти свободи, незалежності; цілком підкоряти своїй владі; поневолювати.

Були часи, коли Новому Риму — Візантії щастило захоплювати в Європі, Азії, Єгипті великі простори землі, поневолювати цілі народи, забирати їх багатства, уярмлювати людей (Скл., Святослав, 1959, 144);

Ви хочете нас уярмить? Дарма! Дарма вас ваблять наших надр принади! (Бажан, Роки, 1957, 106).

Значення в інших словниках

1. уярмлювати — уя́рмлювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. уярмлювати — Накидати ярмо <�зашморг>, запрягати в ярма, ПОНЕВОЛЮВАТИ, обертати в рабство; док. УЯРМИТИ, закайданити.  Словник синонімів Караванського
3. уярмлювати — див. підкорювати  Словник синонімів Вусика
4. уярмлювати — [уйармл'уватие] -л'уйу, -л'уйеиш  Орфоепічний словник української мови
5. уярмлювати — УЯ́РМЛЮВАТИ, юю, юєш і УЯРМЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., УЯРМИ́ТИ, млю́, миш; мн. уярмля́ть; док., кого, що. Позбавляти свободи, незалежності; цілком підкоряти своїй владі; поневолювати.  Словник української мови у 20 томах
6. уярмлювати — -юю, -юєш і уярмляти, -яю, -яєш, недок., уярмити, -млю, -миш; мн. уярмлять; док., перех. Позбавляти свободи, незалежності; цілком підкоряти своїй владі; поневолювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. уярмлювати — ПІДКОРИ́ТИ (поставити когось у залежність від себе, силою змусити коритися своїй волі), ПОКОРИ́ТИ, СКОРИ́ТИ, ОПАНУВА́ТИ, ЗНЕВО́ЛИТИ, ПРИНЕВО́ЛИТИ, ПРИБРА́ТИ ДО РУК, УЯРМИ́ТИ, ПІДХИЛИ́ТИ розм., СХИЛИ́ТИ розм., ПІДГОРНУ́ТИ розм., ПОСІ́СТИ розм.  Словник синонімів української мови