фабула
ФА́БУЛА, и, ж., літ.
1. Стислий зміст подій і пригод, зображуваних у художньому творі, зокрема драматургічному, що подані у послідовному зв'язку.
Побачимо, що буде. У мене вже й фабула складається (М. Коцюбинський);
Актори, заздалегідь умовившись про розвиток сюжету, про фабулу й інтригу, створювали в ході вистави все те, що мовили з кону (О. Ільченко);
Фабулу поеми “Княжна” Шевченко використав згодом у повісті російською мовою “Княгиня” (з наук. літ.);
Фабула і композиція оповідання “Ніч перед боєм” [О. Довженка] нехитрі, і цим підкреслюється природність, правдивість епізоду (з наук. літ.).
2. заст. Байка, побрехенька.
Приклад, узятий з літературного або фольклорного, зокрема міфологічного джерела, – такий приклад можна назвати побрехенькою, чи, як казали в старовину, фабулою (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)