факел
ФА́КЕЛ, а, ч.
1. Те саме, що смолоски́п.
Сотник з охорони спустився з Барбарою камінними сходами глибоко вниз, освітлюючи дорогу тріскотливим і смердючим факелом (Іван Ле);
Тримаючи в одній руці засвічений факел, а в другій пляшку з гасом, він набирає його якнайбільше собі в рот і потім з усієї сили виприскує на вогонь (А. Шиян);
* У порівн. Кінський щавель, зруділий на сонці, куривсь брунатним димом, як похоронний факел (М. Коцюбинський);
Розгромивши [панський] дім, опришки .. відійшли в ліс. За спиною в них величезним факелом палав двір (В. Гжицький).
2. чого, перен. Про те, що містить у собі, несе із собою істину, знання, освіту, свободу тощо.
З щирим серцем і безтрепетною рукою засвітили вони [декабристи] факел боротьби з самодержавством, запалили ту іскру, з якої розгорілося полум'я революції (М. Рильський).
3. спец. Конусоподібне полум'я, а також потік рідини, що має форму конуса.
Освоєно також застосування кисню у факел полум'я з допомогою спеціальних форсунок, установлених поруч із кесоном у головці печі (з наук.-попул. літ.);
Буріння свердловин часто не обходиться без утворення газових фонтанів, без факелів, у яких марно згоряють мільярди кубометрів голубих скарбів (з наук.-попул. літ.).
4. перев. мн., астр. Яскраві ділянки фотосфери біля краю сонячного диска.
Крім темних плям, поблизу від країв сонячного диска спостерігаються і світлі зони – факели. Це хмари нагрітих газів, які плавають у сонячній атмосфері (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)