фальцювання —
фальцюва́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
фальцювання —
-я, с., спец. Дія за знач. фальцювати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
фальцювання —
фальцюва́ння (від нім. falzen – згинати) 1. З’єднання металевих листів відгинанням і спільним обтискуванням їхніх кромок. 2. Згинання друкованих аркушів у такій послідовності, щоб сторінки їх були розміщені відповідно до нумерації.
Словник іншомовних слів Мельничука
фальцювання —
Фальцюва́ння, -ння, -нню
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
фальцювання —
ФАЛЬЦЮВА́ННЯ, я, с., спец. Дія за знач. фальцюва́ти.
Словник української мови в 11 томах