фамілія
ФАМІ́ЛІЯ, ї, ж.
1. розм. Те саме, що прі́звище 1.
– Він якогось пана підписаря підписар, чи що! Фамілія його – Серединський (І. Нечуй-Левицький).
2. заст. Рід (у 2 знач.).
Одружився він із дочкою .. здрібнілого князя, бажаючи додати аристократичного блиску своїй фамілії (М. Рильський);
Ми всім селом у дивізію пішли, а на селі у нас якраз дві фамілії: Довгоруки та Семиволоси (Ю. Смолич).
3. діал. Родина, члени родини.
– Бувай здоров, Орлюче! Кланяйся від нас своєму дому і всій фамілії (О. Довженко);
Була винесена постанова, щоб кожен князь держав свою вотчину (батьківщину). Тим закріплювався поділ окремих руських земель між окремими фаміліями княжого роду (з наук. літ.);
// Рідня.
– Гринько повісився! – Душогуб, – обізвався спокійно Гаєвий .. – Та мара би його брала, але такого сорому наробив цілій фамілії (Л. Мартович).
4. У стародавньому Римі – родина разом із клієнтами та рабами.
Словник української мови (СУМ-20)