фамілія
ФАМІ́ЛІЯ, ї, ж.
1. розм. Те саме, що прі́звище 1.
— Він якогось пана підписаря підписар, чи що! Фамілія його — Серединський (Н.-Лев., І, 1956, 122).
2. заст. Рід (у 2 знач.).
Одружився він із дочкою.. здрібнілого князя, бажаючи додати аристократичного блиску своїй фамілії (Рильський, Бабине літо, 1967, 98);
Ми всім селом у дивізію пішли, а на селі у нас якраз дві фамілії: Довгоруки та Семиволоси (Смолич, Театр.., 1940, 122).
3. діал. Родина, члени родини.
— Бувай здоров, Орлюче! Кланяйся від нас своєму дому і всій фамілії (Довж., І, 1958, 323);
// Рідня.
— Гринько повісився! — Душогуб, — обізвався спокійно Гаєвий.. — Та мара би його брала, але такого сорому наробив цілій фамілії (Март., Тв., 1954, 372).
4. У стародавньому Римі — родина разом із клієнтами та рабами.
Словник української мови (СУМ-11)