фанабер
ФАНАБЕ́Р, а, ч., розм. Людина, що відзначається фанаберією; надто горда, пихата, чванлива особа.
Словник української мови (СУМ-11)ФАНАБЕ́Р, а, ч., розм. Людина, що відзначається фанаберією; надто горда, пихата, чванлива особа.
Словник української мови (СУМ-11)