фанабер
ФАНАБЕ́Р, а, ч., розм.
Людина, що відзначається фанаберією; надто горда, пихата, чванлива особа, чванько.
Чиновники – фанабери.
Словник української мови (СУМ-20)ФАНАБЕ́Р, а, ч., розм.
Людина, що відзначається фанаберією; надто горда, пихата, чванлива особа, чванько.
Чиновники – фанабери.
Словник української мови (СУМ-20)