фантастика
ФАНТА́СТИКА, и, ж.
1. Поняття, образи, створені уявою, тобто такі, що не відповідають дійсності; вигадка.
Записав од осетина Олексія Хостнаєва .. серію осетинських казок, які мене вразили буйною фантастикою (С. Васильченко);
Найскладніші завдання з математики .. або найзахопливіші мрії з подорожувань та фантастики завжди в товаристві “академіка” Захара і за його допомогою вирішувалися просто й приємно (Іван Ле);
Світ постав перед ним то як могутня соковита реальність, то як жагучо-приваблива фантастика (Л. Дмитерко);
// Зображення подій, явищ, яких немає в дійсності і які є казковою основою мистецького твору.
Невдатна претензія на реалізм гірше псує правдоподібність твору, ніж щира фантастика (Леся Українка);
Залишаючи деяку фантастику і таємничість у зображенні подій, поети-класики в основу своїх балад кладуть цілком реальні факти з народного життя (з наук. літ.).
2. збірн. Жанр літератури, а також твори, що описують явища, події нереальні, не існуючі в дійсності, які містять казкові образи.
Художня література взагалі, а отже й фантастика, – це насамперед пізнання через образне узагальнення (з газ.);
Жанр наукової фантастики – вельми складний і трудний літературний жанр (Ю. Смолич).
3. Щось вигадане, нереальне, пов'язане з фантазією.
Фантастика в науково-фантастичному творі повинна бути здійсненною, корисною, а не безглуздою, непотрібною нам (О. Донченко);
З галузі фантастики він [штучний супутник Землі] перейшов у сферу реальності й точних досліджень (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)