фантастика

ФАНТА́СТИКА, и, ж.

1. Поняття, образи, створені уявою, тобто такі, що не відповідають дійсності; вигадка.

Записав од осетина Олексія Хостнаєва .. серію осетинських казок, які мене вразили буйною фантастикою (С. Васильченко);

Найскладніші завдання з математики .. або найзахопливіші мрії з подорожувань та фантастики завжди в товаристві “академіка” Захара і за його допомогою вирішувалися просто й приємно (Іван Ле);

Світ постав перед ним то як могутня соковита реальність, то як жагучо-приваблива фантастика (Л. Дмитерко);

// Зображення подій, явищ, яких немає в дійсності і які є казковою основою мистецького твору.

Невдатна претензія на реалізм гірше псує правдоподібність твору, ніж щира фантастика (Леся Українка);

Залишаючи деяку фантастику і таємничість у зображенні подій, поети-класики в основу своїх балад кладуть цілком реальні факти з народного життя (з наук. літ.).

2. збірн. Жанр літератури, а також твори, що описують явища, події нереальні, не існуючі в дійсності, які містять казкові образи.

Художня література взагалі, а отже й фантастика, – це насамперед пізнання через образне узагальнення (з газ.);

Жанр наукової фантастики – вельми складний і трудний літературний жанр (Ю. Смолич).

3. Щось вигадане, нереальне, пов'язане з фантазією.

Фантастика в науково-фантастичному творі повинна бути здійсненною, корисною, а не безглуздою, непотрібною нам (О. Донченко);

З галузі фантастики він [штучний супутник Землі] перейшов у сферу реальності й точних досліджень (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

фантастика

Значення в інших словниках