фарс
ФАРС, у, ч.
1. У країнах Західної Європи XIV- XVI ст. – комедія легкого, жартівливого змісту з зовнішніми комічними ефектами; вистава такої комедії на сцені.
Фарси Шекспіра.
2. У бурлескному театрі XIX–XX ст. – беззмістовне, часто непристойне комедійне видовисько.
Старжинський стягав шляхту до театру, силкувався притягати і заінтересувати її легкими фарсами свого складання (І. Франко);
Єсть то [народна п'єса] сумішка етнографії й маскараду, мелодрами і фарсу (Леся Українка);
В силу матеріальних і цензурних умов часто доводилось вдаватись до компромісів, і тому поряд з класичною драматургією побутував водевіль, фарс чи оперета (з мемуарної літ.);
// Манера акторської гри, при якій комічний ефект досягається зовнішніми, трохи грубуватими засобами, а також зовнішні прийоми, за допомогою яких досягається комізм.
Усі біографи й дослідники творчості К. Т. Соленика сходяться на думці, що характерними особливостями його гри були простота, невимушеність, природність, веселість, яка не мала нічого спільного з фарсом (з наук. літ.);
– Ви знаєте, що, крім хвилинної веселості, фарс нічого не залишає в душі, а продовжений і часто повторюваний доставляє акторові в публіці, замість поваги, почуття протилежне (з наук.-попул. літ.).
3. перен. Грубий жарт, блазенська витівка.
Ганебний фарс клерикальної реакції з відлученням Толстого від церкви викликав обурення й протест у широких колах інтелігенції та робітників (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)