фахівець
ФАХІВЕ́ЦЬ, вця́, ч.
1. Той, хто досконало володіє якимсь фахом, мав високу кваліфікацію, глибокі знання з певної галузі науки, техніки, мистецтва тощо; спеціаліст.
– Їм можна пробачити, вони не фахівці, вони се мусять писати, уриваючись від іншої роботи (Леся Українка);
[Сльозкін:] Нам потрібні фахівці, добре освічені люди, культурні, ділові (І. Микитенко);
– Поет справжній з тебе росте, Павлушо..! – Пригадав [Ґалаґан], що після першого вірша, як тільки прочитав.., уже й відчув це.., не помилився. Ось і шановний добродій... фахівець цієї справи, теж переглянув їх [вірші] (А. Головко);
Те, що старому професорові геофізики коштувало дванадцятирічної праці, радянські .. виконали за два роки (О. Донченко);
Без знання мови не можна стати високоосвіченою людиною, не лише фахівцем-словесником, а й інженером, агрономом, біохіміком чи геологом (з наук.-попул. літ.).
2. Той, хто зробив якесь заняття своєю професією.
– Чого ви хочете від нас? – хрипко запитав пілот .. – Дивимось, де вас краще повісити, – без будь-якої злості, з садистичним спокоєм убивці-фахівця промовив один з німецьких поліцаїв (Ю. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)