фацет

ФА́ЦЕТ.

ФАЦЕ́Т, а, ч., спец.

1. Скошений край стереотипу або кліше, призначений для кріплення їх на підставці чи формному циліндрі.

Рівний фацет.

2. Дефект відлитих рядків.

Фацет шрифту.

Значення в інших словниках

1. фацет — Фа́цет: — зневажлива назва жартівника, несерйозної людини [21] — зневажлива назва несерйозної людини [IV] — молодик, парубок [55]  Словник з творів Івана Франка
2. фацет — фаце́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. фацет — фа́цет (фа́цит) чолов'яга, мужчина (м, ср, ст): Аж ту фацит в циліндері мою Маньку взяв І ду таньцю вже сі бере, так якби ю знав (із пісні); -І шо то за фацет? – Який? – А той, шо сто́ї біля буди з пивом. Знаєш його? (Авторка)||ґосьць ◊ присті́йний фа́цет → пристійний ◊ рі́зати фа́це́та → різати  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. фацет — (-а) ч.; мол.; зах. Молодий чоловік, хлопець. Визнаю — / я став у чергу фацетів зарослих <...> (В. Неборак, Розмова зі слугою). ПСУМС, 72.  Словник жарґонної лексики української мови
5. фацет — -а, ч., спец. 1》 Скошений край стереотипу або кліше, призначений для кріплення їх на підставці чи формному циліндрі. 2》 Дефект відлитих рядків.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. фацет — фаце́т (від франц. facette – грань) 1. Скошений край стереотипу або кліше, призначений для кріплення їх на підставці чи формному циліндрі. 2. Дефект відлитих рядків (рельєфне зображення, або очко в літері не доходить до краю ніжки).  Словник іншомовних слів Мельничука
7. фацет — ФАЦЕ́Т, а, ч., спец. 1. Скошений край стереотипу або кліше, призначений для кріплення їх на підставці чи формному циліндрі. 2. Дефект відлитих рядків.  Словник української мови в 11 томах