фенхель
ФЕ́НХЕЛЬ, ю, ч.
Копрій, дво- або багаторічна ефіроолійна рослина родини зонтичних, олію якої використовують у харчовій і парфумерній промисловості, а також у медицині.
Коріандр, тмин та фенхель вирощують для одержання насіння [зерна], з якого добувають ефірну та жирну олію (з наук. літ.);
Сто відсотків посівної площі кмину і фенхелю розміщено в Україні (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)