фенхель

фе́нхель

(нім. Fenchel, від лат. feniculum – кріп)

рід дво- або багаторічних трав’янистих рослин родини зонтичних. Поширені переважно в Середземномор’ї, в Криму, на Кавказі та в Середній Азії. Ф. звичайний культивують як ефіроолійну рослину.

Значення в інших словниках

1. фенхель — фе́нхель іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. фенхель — ФЕ́НХЕЛЬ, ю, ч. Копрій, дво- або багаторічна ефіроолійна рослина родини зонтичних, олію якої використовують у харчовій і парфумерній промисловості, а також у медицині.  Словник української мови у 20 томах
3. фенхель — -ю, ч. Дво- чи багаторічна ефіроолійна рослина родини зонтичних, олію якої використовують у харчовій і парфумерній промисловості, а також у медицині.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. фенхель — Дво- або багаторічна трав'яниста рослина родини зонтичних, ефіроолійна; споживають свіжим як овоч і прянощі; медонос; лікувальні властивості.  Універсальний словник-енциклопедія
5. фенхель — ФЕ́НХЕЛЬ, КО́ПРІЙ. 100 процентів посівної площі кмину і фенхелю розміщено в Україні (з газети).  Словник синонімів української мови
6. фенхель — ФЕ́НХЕЛЬ, ю, ч. Дво— або багаторічна ефіроолійна рослина родини зонтичних, олію якої використовують у харчовій і парфюмерній промисловості, а також у медицині. Коріандр, тмин та фенхель вирощують для одержання насіння [зерна], з якого добувають ефірну та жирну олію (Ол. та ефір. культ., 1956, 261).  Словник української мови в 11 томах