фламін
ФЛАМІ́Н, а, ч.
У Стародавньому Римі – почесна посада жерця якого-небудь божества, на яку обирали довічно; жрець, що займав цю посаду.
Фламіни тут у вовняних шапках, там Марсові видно Скинуті з неба щити; там чисті жінки в колісницях Святощі містом провозять (М. Зеров).
Словник української мови (СУМ-20)