фламін

ФЛАМІ́Н, а, ч. У Стародавньому Римі — почесна посада жерця якого-небудь божества, на яку обирали довічно; жрець, що займав цю посаду.

Фламіни тут у вовняних шапках, там Марсові видно Скинуті з неба щити; там чисті жінки в колісницях Святощі містом провозять (Зеров, Вибр., 1966, 256).

Значення в інших словниках

1. фламін — фламі́н іменник чоловічого роду, істота почесна посада жерця іст.  Орфографічний словник української мови
2. фламін — ФЛАМІ́Н, а, ч. У Стародавньому Римі – почесна посада жерця якого-небудь божества, на яку обирали довічно; жрець, що займав цю посаду. Фламіни тут у вовняних шапках, там Марсові видно Скинуті з неба щити; там чисті жінки в колісницях Святощі містом провозять (М. Зеров).  Словник української мови у 20 томах
3. фламін — I -а, ч. У Стародавньому Римі – почесна посада жерця якого-небудь божества, на яку обирали довічно; жрець, що обіймав цю посаду. II -у, ч. Лікарський препарат, що його застосовують як жовчогінний засіб при гепатохолециститах та холециститах.  Великий тлумачний словник сучасної мови