фламін
фламі́н
I -а, ч.
У Стародавньому Римі – почесна посада жерця якого-небудь божества, на яку обирали довічно; жрець, що обіймав цю посаду.
II -у, ч.
Лікарський препарат, що його застосовують як жовчогінний засіб при гепатохолециститах та холециститах.
Великий тлумачний словник сучасної української мови