флігель
ФЛІ́ГЕЛЬ, я, ч.
Житлова бічна прибудова до головного будинку або будиночок у дворі головного будинку.
Визначено їм у флігелі на другім поверсі дві скромні кімнатки (І. Франко);
Поблизу будинку стояли два флігелі. В одному жив управитель з родиною, а в другім – хатня прислуга: кухар, покоївки (А. Головко);
Дідова сім'я тулилася в тісному присадкуватому флігелі (Ю. Збанацький);
В 50-х роках Х VIII ст. талановитий архітектор, лаврський кріпак Семен Ковнір збудував у садибі Лаври флігель з високими барочними щитами (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)