фонендоскоп
ФОНЕНДОСКО́П, а, ч.
Медичний прилад для вислухування серця й легень із резонатором, що посилює звук.
Як і той професор, Олександр Іванович, на великий подив Таскірі, віддавав у роботі перевагу старому, примітивному дерев'яному стетоскопові над новітнім, зручним фонендоскопом, запевняючи, що фонендоскоп з його звучністю збільшує шуми й хрипи і не дає реальної картини стану серця й легенів (Б. Антоненко-Давидович).
Словник української мови (СУМ-20)