фоніка
ФО́НІКА, и, ж.
Виразові звукові засоби, які надають мові, насамперед віршованій, милозвучності, підсилюють її емоційність і виразність.
“Спіраль” [вірш С. Крижанівського] – це напружений ліричний роздум, що за своєю ідейно-художньою структурою справді нагадує систему стрімких градаційних “витків” думки й почуття, майстерно витончених щодо ритміки й фоніки (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)