фоніка

фо́ніка

(від грец. φωνέω – вимовляю, звучу)

звукова організація поетичної мови; засоби, які надають віршованій мові милозвучності, посилюють її емоційність і виразність.

Значення в інших словниках

1. фоніка — фо́ніка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. фоніка — ФО́НІКА, и, ж. Виразові звукові засоби, які надають мові, насамперед віршованій, милозвучності, підсилюють її емоційність і виразність. “Спіраль” [вірш...  Словник української мови у 20 томах
3. фоніка — -и, ж. Виражальні звукові засоби, які надають мові, насамперед віршованій, милозвучності, підсилюють її емоційність і виразність.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. фоніка — ФО́НІКА, и, ж. Виразові звукові засоби, які надають мові, насамперед віршованій, милозвучності, підсилюють її емоційність і виразність. «Спіраль» [вірш...  Словник української мови в 11 томах