фон-барон
ФОН-БАРО́Н, а, ч., ірон., розм.
Про чванливу, пихату людину.
– Ні, ні, не знає ще фон-барон Оленчука, – заговорив ніби сам до себе. – Думає, мабуть, що Оленчукова спина – це йому грифельна дошка... увесь вік щоб по ній шомполами писати...А може, годі? (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)