фон-барон

ФОН-БАРО́Н, а, ч., ірон., розм. Про чванливу, пихату людину.

— Ні, ні, не знає ще фон-барон Оленчука, — заговорив ніби сам до себе. — Думає, мабуть, що Оленчукова спина —це йому грифельна дошка… увесь вік щоб по ній шомполами писати…А може, годі? (Гончар, II, 1959, 412).

Значення в інших словниках

1. фон-барон — фон-баро́н іменник чоловічого роду, істота ірон.  Орфографічний словник української мови
2. фон-барон — див. пихатий  Словник синонімів Вусика
3. фон-барон — ФОН-БАРО́Н, а, ч., ірон., розм. Про чванливу, пихату людину. – Ні, ні, не знає ще фон-барон Оленчука, – заговорив ніби сам до себе. – Думає, мабуть, що Оленчукова спина – це йому грифельна дошка... увесь вік щоб по ній шомполами писати...А може, годі? (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах
4. фон-барон — -а, ч., зневажл. Людина, що удає із себе дуже поважну особу; велике цабе.  Великий тлумачний словник сучасної мови