формант

ФОРМА́НТ, а, ч., лінгв.

Частина слова, що змінює лексичне й граматичне значення кореня або основи; служить для словотвору і словозміни; афікс.

При переході в клас службових слів прислівники втрачають здатність самостійно передавати ознаки й ознаки ознак і починають відігравати роль формантів, тобто вказувати на різного характеру зв'язки між повнозначними словами – носіями понять (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. формант — форма́нт іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. формант — ФОРМАНТ – ФОРМАНТА Формант, -а. Частина слова, яка служить для словотворення й словозміни; афікс. Форманта. 1. Призвук, який надає звучанню певного тембру. 2. Те саме, що формант.  Літературне слововживання
3. формант — [формант] -нта, м. (на) -н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў  Орфоепічний словник української мови
4. формант — -а, ч., лінгв. Частина слова, що змінює лексичне й граматичне значення кореня або основи; служить для словотвору і словозміни; афікс.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. формант — форма́нт [від лат. formans (formantis) – створюючий, формуючий] те саме, що й афікс. Див. також морфема.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. формант — ФОРМА́НТ, а, ч., лінгв. Частина слова, що змінює лексичне й граматичне значення кореня або основи; служить для словотвору і словозміни; афікс.  Словник української мови в 11 томах