формулювання

ФОРМУЛЮВА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. формулюва́ти.

Формулювання основних положень доповіді.

2. Коротка і точна словесна форма вираження думки, поняття, завдання і т. ін.; сформульоване положення, сформульована думка взагалі.

Ніякий винахідник не здатен вигадати таких формулювань, які увічнено в цих протоколах (І. Микитенко);

Максимовичу належить честь встановлення формальної відмінності кобзарських дум від історичних пісень, причому до більш-менш точного формулювання цієї відмінності він прийшов тільки в третьому своєму фольклорному збірнику 1849 р. (М. Рильський);

[Аркадій:] Дійсно, невдале формулювання. (Викреслює). Здається, все. Підписуйте... (О. Корнійчук);

Правильне формулювання задачі – це половина її розв'язання (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. формулювання — формулюва́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. формулювання — -я, с. 1》 Дія за знач. формулювати. 2》 Коротка і точна словесна форма вираження думки, поняття, завдання і т. ін.; сформульоване положення, сформульована думка взагалі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. формулювання — формулюва́ння (від формула) коротке й точне висловлення якоїсь думки.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. формулювання — ВИ́ЗНАЧЕННЯ (вислів, у якому розкривається основний зміст чого-небудь, його істотні ознаки, сформульоване положення), ДЕФІНІ́ЦІЯ книжн., ФОРМУЛЮВА́ННЯ, ФО́РМУЛА. Визначення мови як найважливішого засобу людських стосунків..  Словник синонімів української мови
5. формулювання — ФОРМУЛЮВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. формулюва́ти. 2. Коротка і точна словесна форма вираження думки, поняття, завдання і т. ін.; сформульоване положення, сформульована думка взагалі.  Словник української мови в 11 томах
6. формулювання — рос. формулирование коротке й точне висловлення думки, постановка програми.  Eкономічна енциклопедія