формулювати
ФОРМУЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., що.
Коротко і точно висловлювати, виражати, визначати що-небудь (думку, поняття, завдання тощо).
Ще з того часу, як він почав ясніше формулювати свої думки, свої бажання, потреба розумної, живої, корисної праці сталася для нього безпремінною умовою життя (М. Коцюбинський);
Поняття про поверхню різання формулюють так: поверхня різання – це поверхня, що утворюється на оброблюваній деталі безпосередньо різальним лезом інструмента і є перехідною між оброблюваною і обробленою поверхнею (з навч. літ.);
Що писати, для чого писати, як писати? – ці питання, що формулюють основні вимоги художніх поглядів, є вимоги суспільства, часу, і від них нікуди подітися художникові (з публіц. літ.);
Картини допомагають школярам на перших етапах роботи над текстом узагальнено формулювати його зміст (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)