формулювання

формулюва́ння

-я, с.

1》 Дія за знач. формулювати.

2》 Коротка і точна словесна форма вираження думки, поняття, завдання і т. ін.; сформульоване положення, сформульована думка взагалі.

Значення в інших словниках

1. формулювання — формулюва́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. формулювання — ФОРМУЛЮВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. формулюва́ти. Формулювання основних положень доповіді. 2. Коротка і точна словесна форма вираження думки, поняття, завдання і т. ін.; сформульоване положення, сформульована думка взагалі.  Словник української мови у 20 томах
3. формулювання — формулюва́ння (від формула) коротке й точне висловлення якоїсь думки.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. формулювання — ВИ́ЗНАЧЕННЯ (вислів, у якому розкривається основний зміст чого-небудь, його істотні ознаки, сформульоване положення), ДЕФІНІ́ЦІЯ книжн., ФОРМУЛЮВА́ННЯ, ФО́РМУЛА. Визначення мови як найважливішого засобу людських стосунків..  Словник синонімів української мови
5. формулювання — ФОРМУЛЮВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. формулюва́ти. 2. Коротка і точна словесна форма вираження думки, поняття, завдання і т. ін.; сформульоване положення, сформульована думка взагалі.  Словник української мови в 11 томах
6. формулювання — рос. формулирование коротке й точне висловлення думки, постановка програми.  Eкономічна енциклопедія