форсунка
ФОРСУ́НКА, и, ж.
Пристрій, за допомогою якого розпилюють рідину (перев. рідке паливо, воду).
Довкола турбіни з форсунками сновигали монтажники (Яків Баш);
Фарбу на поверхню деталей наносять спеціальними форсунками, які розбризкують її на найдрібніші крапельки (з навч. літ.);
Машина [для фарбування] обладнана вертикальним розпилювачем циркулярної дії з форсунками, які мають пристрій для інфрачервоного випромінювання, що сприяє швидкому висиханню фарби (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)