франт
ФРАНТ, а, ч.
1. Той, хто модно й ошатно одягається; фат; ферт,чепурун.
Наприкінці середніх віків панчохи швидко стали модними. Франти носили панчохи яскравих кольорів, причому різних на кожній нозі (з наук.-попул. літ.);
// ірон.
Але найбільшим франтом був один: він мав розкішну сукняну козацьку свиту, шаблю на свиті й пістоль, а під свитою – голе тіло й голі ноги (Ю. Яновський).
2. Мандрівний актор-потішник, який виступав в театрах Правобережної України у кінці 16–18 ст.
Вистава франтів.
Словник української мови (СУМ-20)