фуркотати

ФУРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ФУРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм.

1. Утворювати одноманітно-деренчливі звуки під час роботи (про механізми, машини і т. ін.).

Де-де в стодолі лопотять ціпи, в сінях хрупотять пили або фуркочуть коловороти, крутячи мотуззя (І. Франко);

Хутко пересувалися паровози, подаючи пісок і каміння, невпинно фуркотів екскаватор, вигризаючи стальними зубами граніт (Г. Коцюба).

2. Підсил. до фу́ркати.

В'ється, фуркоче джмелем над долівкою веретено (М. Стельмах);

Вгорі фуркотять уламки, один із них падає зовсім близько, і чути, як він шипить у снігу, вичахаючи (Григорій Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. фуркотати — фуркота́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. фуркотати — -очу, -очеш і фуркотіти, -очу, -отиш, недок., розм. 1》 Утворювати одноманітно-деренчливі звуки під час роботи (про механізми, машини і т. ін.). 2》 Підсил. до фуркати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. фуркотати — ГУДІ́ТИ (видавати протяжні низькі звуки), ГУСТИ́, ГУГОТІ́ТИ, ГУГОНІ́ТИ, ГУГНИ́ТИ (ГУГНІ́ТИ) розм.; СТУГОНІ́ТИ, ДУДНІ́ТИ, ДУДОНІ́ТИ підсил., ДУДІ́ТИ розм. (глухо); РЕВІ́ТИ, РЕВТИ́ (сильно); ФУ́РКАТИ, ФУРЧА́ТИ, ФУРКОТІ́ТИ підсил., ФУРКОТА́ТИ підсил. (перев.  Словник синонімів української мови
4. фуркотати — ФУРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ФУРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм. 1. Утворювати одноманітно-деренчливі звуки під час роботи (про механізми, машини і т. ін.).  Словник української мови в 11 томах