Великий тлумачний словник сучасної мови

фуркотати

фуркота́ти

-очу, -очеш і фуркотіти, -очу, -отиш, недок., розм.

1》 Утворювати одноманітно-деренчливі звуки під час роботи (про механізми, машини і т. ін.).

2》 Підсил. до фуркати.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. фуркотати — фуркота́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
  2. фуркотати — ФУРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ФУРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм. 1. Утворювати одноманітно-деренчливі звуки під час роботи (про механізми, машини і т. ін.).  Словник української мови у 20 томах
  3. фуркотати — ГУДІ́ТИ (видавати протяжні низькі звуки), ГУСТИ́, ГУГОТІ́ТИ, ГУГОНІ́ТИ, ГУГНИ́ТИ (ГУГНІ́ТИ) розм.; СТУГОНІ́ТИ, ДУДНІ́ТИ, ДУДОНІ́ТИ підсил., ДУДІ́ТИ розм. (глухо); РЕВІ́ТИ, РЕВТИ́ (сильно); ФУ́РКАТИ, ФУРЧА́ТИ, ФУРКОТІ́ТИ підсил., ФУРКОТА́ТИ підсил. (перев.  Словник синонімів української мови
  4. фуркотати — ФУРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ФУРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм. 1. Утворювати одноманітно-деренчливі звуки під час роботи (про механізми, машини і т. ін.).  Словник української мови в 11 томах