фуркіт
ФУ́РКІТ, коту, ч.
Звуки, утворювані крилами птахів при польоті або швидким рухом, дією чого-небудь.
Табунець горобців з фуркотом вилетів із клуні (М. Стельмах);
Тихо було навколо, спали степи. З фуркотом спурхували з придорожньої трави обважнілі жайворонки в темноту (О. Гончар);
Кайло вкрилося туманом, і холодну дерев'яну ручку було чути навіть крізь рукавиці. Земля була мерзла і тверда, як бетон. Відбиті грудочки відлітали з фуркотом, як уламки гранати (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)