фіакр
ФІА́КР, а, ч.
Легкий найманий екіпаж у містах Західної Європи; карета.
– То вже хіба ти, коханий Павлусю, проведеш Настусю додому, бо в нас у Києві не Париж і не Рим: фіакрів нема (І. Нечуй-Левицький);
Іноді ляскала підкова об підкову, фіакр підскакував на вибоїнах, і Семен, гнівно покрикуючи, ляскав віжками (Г. Хоткевич);
Фіакри гуркотіли, піднімаючи за собою хмари куряви (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)