фіга
ФІ́ГА, и, ж.
1. Те саме, що Фі́гове де́рево (див. фі́говий).
На темних лапатолистих фігах завзято, мов сотні тріскачок, до одуру, до самозабуття тріщать цикади (М. Коцюбинський).
2. Плід цього дерева; інжир.
І фіг і родзинок – Всього мені понадає [гетьманиха] (Т. Шевченко);
Квилить горлиця в садочку; Висять фіги в зеленочку... (А. Кримський);
А за подвір'ям .. був сад плодоносний, .. Груші дорідні, гранати і яблунь ряди рясно плідні, Фіги солодкі (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);
Познаєте їх по овощам їх. Чи збирають виноград із тернини, або фиґи з бодяків [будяків]? (Біблія. Пер. П. Куліша).
3. розм. Те саме, що ду́ля 3.
Коли Василь .. підійшов до шинквасу та простягнув руку, Шміло показав йому фігу (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)