фікція
ФІ́КЦІЯ, ї, ж.
1. Те, що не відповідає дійсності, чого немає або що видається з певною метою за дійсне; вигадка (у 3 знач.).
– Так багато порядних думок губиться в масі фікцій і через те не переконує! (Леся Українка);
// Обман, підробка.
– А що ж діяти? – розпалився Калиновський. – Невже всі наші постанови – фікція, мильна бульбашка? (З. Тулуб);
// Вигадане положення, вигадана сукупність думок, положень, що видається з певною метою за дійсне.
Створювати фікцію.
2. рідко. Те саме, що ви́мисел 2.
Вона [поема ] .. не має автобіографічного характеру і .. [її] треба вважати поетичною фікцією (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)