фікція
ФІ́КЦІЯ, ї, ж.
1. Те, що не відповідає дійсності, не існує або видаване з певною метою за дійсне; вигадка (у 3 знач.).
— Так багато порядних думок губиться в масі фікцій і через те не переконує! (Л. Укр., III, 1952, 691);
// Обман, підробка.
— А що ж діяти? — розпалився Калиновський. — Невже всі наші постанови — фікція, мильна бульбашка? (Тулуб, Людолови, І, 1957, 94);
// Вигадане положення, вигадана сукупність думок, положень, що видається з певною метою за дійсне.
Створювати фікцію.
2. рідко. Те саме, що ви́мисел 2.
Вона [поема «Каменярі»].. не має автобіографічного характеру і.. [її] треба вважати поетичною фікцією (Фр., XVI, 1955, 401).
Словник української мови (СУМ-11)