філософування
ФІЛОСОФУВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. філософува́ти.
Мрії – рефлексії, філософування – це мій світ (Уляна Кравченко);
Початок “Гайдамаків” [Т. Шевченка] становить глибоке філософування поета про плинність і минучість життя (з наук. літ.);
Уникайте загальних міркувань, загального філософування (П. Тичина);
Павло й сам часом кепкує з надмірної поважності свого заступника, із схильності його до глибокодумності і ситого філософування (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)