фіра

ФІ́РА, и, ж., діал.

Хура (див. ху́ра¹).

Перед хатою стояла фіра й наш кінь (О. Кобилянська);

Зносили з фір лантухи, наповнені .. зерном, висипали в засіки (І. Цюпа);

Тодосеві виписали пуд муки і фіру соломи. (Б. Харчук).

Значення в інших словниках

1. фіра — Фі́ра, фу́ра: — віз [21;51;52;III,XX] Щодо інших віршів, то прошу не женуватися присилати їх — може, з цілої фіри й вибереться дещо— але згори застерігаюся, що у нас у ЛНВ тепер віршів друкується дуже мало...  Словник з творів Івана Франка
2. фіра — фі́ра іменник жіночого роду віз діал.  Орфографічний словник української мови
3. фіра — Фі́ра. Віз, підвода, хура. Передусім залежить на тім, щоби усі наші люди явили ся при голосованю. В тій ціли треба мати під руками кілька фір, щобимож байдужних або занятих роботою скоро приставляти назад (Б.  Українська літературна мова на Буковині
4. фіра — г., див. ХУРА.  Словник синонімів Караванського
5. фіра — див. багато  Словник синонімів Вусика
6. фіра — див. теліга, повозка, фургон  Словник чужослів Павло Штепа
7. фіра — фі́ра 1. віз (м, ср, ст) ◊ як п'я́те колесо до фі́ри → колесо 2. вул. заява, скарга, донос (Лучук) (м, ср, ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. фіра — -и, ж., зах. Віз, підвода.  Великий тлумачний словник сучасної мови
9. фіра — ВІЗ (з запряжкою коней, волів), ПІДВО́ДА, ХУ́РМАНКА заст., ФУ́РМАНКА заст., ФІ́РМА́НКА діал., ФІ́РА діал.; ХУ́РА (великий); ФУРГО́Н, ХАЛАБУ́ДА, ХУРГО́Н розм., БАЛАГУ́ЛА заст.  Словник синонімів української мови
10. фіра — ФІ́РА, и, ж., діал. Віз, підвода. Перед хатою стояла фіра й наш кінь (Коб., II, 1956, 298); Зносили з фір лантухи, наповнені колгоспним зерном, висипали в засіки (Цюпа, Назустріч.., 1958, 420). ♦ Хоч фі́рою заїжджа́й див. заїжджа́ти¹.  Словник української мови в 11 томах
11. фіра — Фіра, -ри ж. Повозка, телѣга, подвода. см. хура. Наложив у неділю рано дві фіри снопів. Гн. ІІ. 60.  Словник української мови Грінченка