фіра
ФІ́РА, и, ж., діал. Віз, підвода.
Перед хатою стояла фіра й наш кінь (Коб., II, 1956, 298);
Зносили з фір лантухи, наповнені колгоспним зерном, висипали в засіки (Цюпа, Назустріч.., 1958, 420).
♦ Хоч фі́рою заїжджа́й див. заїжджа́ти¹.
Словник української мови (СУМ-11)