фіранка
ФІРА́НКА, и, ж. Шматок тканини або тюлю, яким запинають вікно, двері тощо; занавіска.
Зачинив [Начко] вікно, поспускав фіранки (Фр., VI, 1951, 302);
На вікнах почеплено тюлеві фіранки (Шиян, Переможці, 1950, 35);
Проїхала старомодна карета з.. фіранками (Кучер, Зол. руки, 1948, 40).
Словник української мови (СУМ-11)