фістула
ФІ́СТУЛА, и, ж., мед.
Канал, що сполучає глибоку виразку в тканинах або органах тіла з поверхнею шкіри; виразка з таким каналом; нориця²;
// Штучно зроблений протік з якого-небудь внутрішнього органа; трубка, що використовується для такого протоку.
При операціях з приводу звуження стравоходу деякий час хворого годують через операційну фістулу (з навч. літ.);
Дуже бажано провести екскурсію до фізіологічної лабораторії для огляду тварин з накладеними на їх органи травлення фістулами (з навч. літ.).
ФІСТУЛА́, и́, ж.
1. Стара назва одноствольних, а пізніше й багатоствольних флейт.
Грати на фістулі.
2. Те саме, що фальце́т.
Це був високий, як тичина, тонконогий чоловік з драглистим баб'ячим лицем і своєрідним голосом, який співці звичайно називають фістулою (С. Добровольський).
Словник української мови (СУМ-20)