фістула

фі́стула

(від лат. fistula – труба, канал)

1. Стара назва одноствольних, а пізніше й багатоствольних флейт.

2. Те саме, що й фальцет.

3. Неприродний канал або отвір, що сполучає якусь порожнину, орган чи патологічне вогнище в тканинах людини або тварин з поверхнею тіла або з якимось органом.

Значення в інших словниках

1. фістула — фі́стула іменник жіночого роду у тварини фістула́ іменник жіночого роду в музиці  Орфографічний словник української мови
2. фістула — у. нориця.  Словник синонімів Караванського
3. фістула — (мед.) нориця  Словник чужослів Павло Штепа
4. фістула — (від лат. fistula — дудка, трубка) — 1. Назва високого регістру чоловічого голосу, яка вийшла з вжитку (див. Фальцет). 2. Старовинна назва одноствольних та багатоствольних флейт (тибія, блокфльоте, шалмей, сопіль, дудка тощо). 3. Органний регістр (Ф.  Словник-довідник музичних термінів
5. фістула — ФІ́СТУЛА, и, ж., мед. Канал, що сполучає глибоку виразку в тканинах або органах тіла з поверхнею шкіри; виразка з таким каналом; нориця²; // Штучно зроблений протік з якого-небудь внутрішнього органа; трубка, що використовується для такого протоку.  Словник української мови у 20 томах
6. фістула — I ф`істула-и, ж. 1》 мед. Канал, що сполучає глибоку виразку в тканинах або органах тіла з поверхнею шкіри; виразка з таким каналом; нориця (у 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. фістула — ФІСТУЛА мед. (виразка з каналом), НОРИ́ЦЯ розм. Препарати нагідок лікарських застосовують у медичній практиці для лікування ран, опіків, нориць, виразок (з журналу). ФАЛЬЦЕ́Т, ФІСТУЛА.  Словник синонімів української мови
8. фістула — Фі́сту́ла, -ли; -тули, -тул (лат.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. фістула — ФІ́СТУЛА, и, ж., мед. Канал, що сполучає глибоку виразку в тканинах або органах тіла з поверхнею шкіри; виразка з таким каналом; нориця (у 2 знач.); // Штучно зроблений протік з якого-небудь внутрішнього органа; трубка, що вживається для такого протоку.  Словник української мови в 11 томах