фістула

фі́стула

(від лат. fistula – труба, канал)

1. Стара назва одноствольних, а пізніше й багатоствольних флейт.

2. Те саме, що й фальцет.

3. Неприродний канал або отвір, що сполучає якусь порожнину, орган чи патологічне вогнище в тканинах людини або тварин з поверхнею тіла або з якимось органом.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фістула — ФІСТУЛА мед. (виразка з каналом), НОРИ́ЦЯ розм. Препарати нагідок лікарських застосовують у медичній практиці для лікування ран, опіків, нориць, виразок (з журналу). ФАЛЬЦЕ́Т, ФІСТУЛА. Словник синонімів української мови
  2. фістула — фі́стула іменник жіночого роду у тварини фістула́ іменник жіночого роду в музиці Орфографічний словник української мови
  3. фістула — ФІ́СТУЛА, и, ж., мед. Канал, що сполучає глибоку виразку в тканинах або органах тіла з поверхнею шкіри; виразка з таким каналом; нориця (у 2 знач.); // Штучно зроблений протік з якого-небудь внутрішнього органа; трубка, що вживається для такого протоку. Словник української мови в 11 томах
  4. фістула — ФІ́СТУЛА, и, ж., мед. Канал, що сполучає глибоку виразку в тканинах або органах тіла з поверхнею шкіри; виразка з таким каналом; нориця²; // Штучно зроблений протік з якого-небудь внутрішнього органа; трубка, що використовується для такого протоку. Словник української мови у 20 томах
  5. фістула — Фі́сту́ла, -ли; -тули, -тул (лат.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. фістула — у. нориця. Словник синонімів Караванського
  7. фістула — (мед.) нориця Словник чужослів Павло Штепа
  8. фістула — (від лат. fistula — дудка, трубка) — 1. Назва високого регістру чоловічого голосу, яка вийшла з вжитку (див. Фальцет). 2. Старовинна назва одноствольних та багатоствольних флейт (тибія, блокфльоте, шалмей, сопіль, дудка тощо). 3. Органний регістр (Ф. Словник-довідник музичних термінів
  9. фістула — I ф`істула-и, ж. 1》 мед. Канал, що сполучає глибоку виразку в тканинах або органах тіла з поверхнею шкіри; виразка з таким каналом; нориця (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови