фістула
I ф`істула-и, ж.
1》 мед. Канал, що сполучає глибоку виразку в тканинах або органах тіла з поверхнею шкіри; виразка з таким каналом; нориця (у 2 знач.).
|| Штучно зроблений протік з якого-небудь внутрішнього органа; трубка, що вживається для такого протоку.
2》 муз. а) В епоху середньовіччя – назва духових музичних інструментів, перев. різних флейт; б) органний регістр (фістула-пастораліс і т. ін.); в) заст. назва фальцета.
II фістул`а-и, ж.
1》 Стара назва одноствольних, а пізніше й багатоствольних флейт.
2》 Те саме, що фальцет.
3》 Органний регістр.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- фістула — фі́стула іменник жіночого роду у тварини фістула́ іменник жіночого роду в музиці Орфографічний словник української мови
- фістула — у. нориця. Словник синонімів Караванського
- фістула — (мед.) нориця Словник чужослів Павло Штепа
- фістула — (від лат. fistula — дудка, трубка) — 1. Назва високого регістру чоловічого голосу, яка вийшла з вжитку (див. Фальцет). 2. Старовинна назва одноствольних та багатоствольних флейт (тибія, блокфльоте, шалмей, сопіль, дудка тощо). 3. Органний регістр (Ф. Словник-довідник музичних термінів
- фістула — ФІ́СТУЛА, и, ж., мед. Канал, що сполучає глибоку виразку в тканинах або органах тіла з поверхнею шкіри; виразка з таким каналом; нориця²; // Штучно зроблений протік з якого-небудь внутрішнього органа; трубка, що використовується для такого протоку. Словник української мови у 20 томах
- фістула — фі́стула (від лат. fistula – труба, канал) 1. Стара назва одноствольних, а пізніше й багатоствольних флейт. 2. Те саме, що й фальцет. 3. Неприродний канал або отвір, що сполучає якусь порожнину, орган чи патологічне вогнище в тканинах людини або тварин з поверхнею тіла або з якимось органом. Словник іншомовних слів Мельничука
- фістула — ФІСТУЛА мед. (виразка з каналом), НОРИ́ЦЯ розм. Препарати нагідок лікарських застосовують у медичній практиці для лікування ран, опіків, нориць, виразок (з журналу). ФАЛЬЦЕ́Т, ФІСТУЛА. Словник синонімів української мови
- фістула — Фі́сту́ла, -ли; -тули, -тул (лат.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- фістула — ФІ́СТУЛА, и, ж., мед. Канал, що сполучає глибоку виразку в тканинах або органах тіла з поверхнею шкіри; виразка з таким каналом; нориця (у 2 знач.); // Штучно зроблений протік з якого-небудь внутрішнього органа; трубка, що вживається для такого протоку. Словник української мови в 11 томах