хававкати
ХАВА́ВКАТИ, ає, недок.
Видавати своєрідні приглушені звуки (про перепела, пугача та деяких інших птахів).
Стогнуть пугачі, регочуть сови, уїдливо хававкають пущики (Леся Українка);
Десь удалині хававкав перепел, і вже не розбереш, чи то розсипалось над полем його старанне підпадьомкання, чи косу хто мантачив на далекому покосі (Ю. Збанацький);
Зозуля не тільки кує, а, захопившись, ще й хававкає (О. Донченко);
* Образно. По фронту тихо. Раз по раз хрипко хававкають ракетниці (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)