хавка
ХА́ВКА, и, ж., діал.
1. Рот.
– Се я її [Фрузю] хлюпнула, щоб їй залляти оту широку хавку, – насміхалася Ганка (І. Франко);
– Іди й ти з Гриньком, та там будете оба сміятися з того святця, – сказав Іван, – а тут стули хавку! (Л. Мартович).
2. тільки мн. хавки́, во́к. Зябра.
Словник української мови (СУМ-20)