хавкати
ХА́ВКАТИ¹, ає, недок.
Те саме, що хава́вкати.
Розпарена земля мліє... Виспівує ясноволоса іволга, хвалить день, виляскує соловей, квилить зозуля, аж хвилі ходять, лунко вигукує одуд, хавка перепел, кують жаби... (К. Гордієнко);
Оре чоловік на гречку ланок І чує, що Перепел хавка: – Пеньок! От пеньок! (І. Манжура).
ХА́ВКАТИ², аю, аєш, недок., діал.
1. Жадібно їсти.
2. вульг. Кричати, репетувати.
– Розійшлися! Шабаш! Пороззявляли верші і хавкають, ніби й вони щось тямлять! – грізно гукає Окунь (М. Стельмах).
3. Дихати зябрами.
Словник української мови (СУМ-20)