хавкати
ХА́ВКАТИ¹, ає, недок. Те саме, що хава́вкати.
Розпарена земля мліє… Виспівує ясноволоса іволга, хвалить день, виляскує соловей, квилить зозуля, аж хвилі ходять, лунко вигукує одуд, хавка перепел, кують жаби… (Горд., Дівчина.., 1954, 150);
Оре чоловік на гречку ланок І чує, що Перепел хавка: — Пеньок! От пеньок! (Манж., Тв., 1955, 255).
ХА́ВКАТИ², аю, аєш, недок., діал.
1. Жадібно їсти.
2. вульг. Кричати, репетувати.
— Розійшлися! Шабаш! Пороззявляли верші і хавкають, ніби й вони щось тямлять! — грізно гукає Окунь (Стельмах, І, 1962, 373).
3. Дихати зябрами.
Словник української мови (СУМ-11)