халабудка
ХАЛАБУ́ДКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до халабу́да.
Вони знов жили оба в убогій, голій, нужденній халабудці при Академічній улиці (І. Франко);
Одні примостились під вокзалом чай пити; другі розтеклись по халабудках пивком прохолодитися (Панас Мирний);
Наоколо містились, де припало, вовгурянці: хто збудував собі з лободи та з нехворощі халабудку, хто нап'яв на ратище кирею або свитину (О. Стороженко);
Оленчук, вставши з воза, неквапом заходився напинати над ним халабудку, щоб був хоч який-небудь холодок від сонця (О. Гончар);
Воно [цуценя] шмигнуло у халабудку (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)